Міністр торгівлі Індії Піюш Гоял минулого тижня очолив найбільшу в історії країни бізнес-делегацію до Японії, прагнучи розширити торговельні та інвестиційні зв’язки між двома країнами. Його візит відбувся на тлі того, що поглиблення проникнення Японії в третю за величиною економіку Азії стає дедалі очевиднішим.

Якщо ви відвідаєте торговий центр або головну вулицю в Мумбаї, Делі чи Бангалору, важко не помітити зростаючу кількість японських споживчих брендів, які відкрили магазини по всій Індії.

Гіганти одягу Uniqlo та Muji, а також компанія преміального кросівок Onitsuka Tiger існують вже деякий час, але швидко розширюються.

Нішеві гравці також присутні – японський виробник меблів Nitori нещодавно вийшов на ринок, а мережа магазинів Lawson вже на підході, плануючи, як повідомляється, відкрити 10 000 магазинів до 2050 року в Індії, починаючи з Мумбаї.

Це стосується не лише роздрібної торгівлі. У той час, коли іноземні кредитори виходять зі своїх портфелів індійських банків, японські банки агресивно торгуються за індійські фінансові активи.

MUFG Bank – найбільший банк Японії – минулого року уклав угоду про купівлю 20% акцій індійського тіньового кредитора Shriram Finance за 4,4 млрд доларів, що стало найбільшою іноземною інвестицією у фінансовий сектор Індії в історії.

Минулого року також банківська корпорація Sumitomo Mitsui (SMBC) стала найбільшим акціонером індійського Yes Bank, володіючи 24,22% акцій.

Japan Inc зараз є найбільшим учасником бурхливої ​​екосистеми глобальних центрів розвитку (GCC) Індії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Згідно з нещодавнім звітом Deloitte, понад 100 японських компаній керують цими країнами Перської затоки (GCC) у країні. GCC – це офшорні інноваційні центри багатонаціональних корпорацій, які виконують критично важливі для бізнесу функції, такі як дослідження та розробки, корпоративна стратегія та розробка штучного інтелекту, серед безлічі інших ключових завдань.

«Японські компанії змушені звертатися до Індії для зростання. Зі скороченням місцевого населення протягом останніх 16-17 років спостерігається не лише уповільнення внутрішнього попиту, а й постійне скорочення ринку», – сказав BBC Віпул Натх Джиндал, засновник Next Bharat Ventures, фонду впливу, що підтримується Suzuki Motor Corporation, яка нещодавно оголосила про створення фонду в розмірі 200 мільйонів доларів в Індії.

Водночас, за його словами, традиційні ринки Японії для розширення стають дедалі менш привабливими.

«Інвестиції в Китай різко скоротилися на тлі геополітичної напруженості та зміни економічної динаміки, ринок США є складнішим через тарифи та внутрішню конкуренцію, а розмір ринку інших країн Південно-Східної Азії обмежений».

На цьому тлі Індія стала природним цільовим ринком для японських компаній для стимулювання довгострокового зростання бізнесу.

Економічні зв’язки між країнами набрали обертів на міжурядовому рівні, коли вони майже півтора десятиліття тому підписали угоду про лібералізацію торгівлі.

Після приходу до влади прем’єр-міністра Нарендри Моді у 2014 році він підняв рівень цих відносин до «особливого стратегічного та глобального партнерства», поставивши за мету подвоїти кількість японських компаній в Індії та запустити такі масштабні проекти, як перший в Індії швидкісний поїзд між Мумбаї та Ахмедабадом, побудований за японською технологією Сінкансен.

Але зараз саме японські приватні фірми є рушійною силою розширення бізнесу в цьому останньому циклі зростання інвестицій.

На знаковому саміті в липні, що відбувся під час першого офіційного візиту прем’єр-міністра Японії Санае Такаїчі до Делі, японські компанії оголосили про інвестиції в розмірі 12,5 млрд доларів США в рамках близько 120 угод у різних секторах, від напівпровідників до зеленої енергетики. Гоял також заявив, що Японія може передчасно досягти своєї мети інвестувати в країну 10 трильйонів єн.

Окрім великих корпорацій, кілька японських малих та середніх компаній (МСП) також активно розглядають можливості виходу на індійський ринок, каже Джиндал.

Місто Хамамацу, де були засновані такі компанії, як Suzuki, Honda та Yamaha, і яке має одну з найвищих концентрацій виробничих малих і середніх підприємств у Японії, нещодавно створило Індійський комітет Хамамацу для вивчення того, як малі компанії міста можуть розширюватися в Індії.

Зростання інтересу до Індії супроводжується падінням чистих японських інвестицій у Китай, що, як нещодавно писав Тосіро Нісідзаєва з Токійського університету, є відображенням «автономних стратегій диверсифікації ринку японських фірм – комерційно зумовленого перерозподілу капіталу, а не геополітичного зсуву з Китаю до Індії, зумовленого політиками».

Але японські компанії не масово покидають Китай. Вони лише «зменшують ризик концентрації після кількох років перебоїв у ланцюжку поставок та геополітичної напруженості», – сказала BBC Шруті Пандалаї, голова відділу Індії аналітичного центру Lowy Institute у Сіднеї.

Індія виступає в ролі хеджування від ризиків, пов’язаних з Китаєм, але також спостерігається зростаючий збіг між пріоритетами економічної безпеки Токіо та виробничими амбіціями Делі, що зміцнило відносини, незважаючи на значні політичні зміни в Токіо, каже вона.

«З кожним наступним урядом цілі зростали, а не знижувалися. Це свідчить про те, що відносини вийшли за межі дипломатії на рівні лідерів і стали вбудованими в бюрократичне, корпоративне та стратегічне планування з обох сторін».

Для Делі, якому бракує іноземних інвестицій, японські гроші надходять у вирішальний момент.

Зростаючий дефіцит торговельного балансу Індії з Китаєм викликає серйозне занепокоєння, і тісніша співпраця між Японією та Індією може поступово зменшити вплив Китаю в таких сферах, як критично важливі корисні копалини та передове виробництво в довгостроковій перспективі, стверджує Пандалаї.

Але, за словами експертів, існує багато труднощів для розширення повного обсягу цих відносин.

«Японія залишається глибоко інтегрованою в китайські виробничі мережі, тоді як участь Індії є більш нерівномірною, але все ще значною в ключових секторах», – пише Пратнашрі Басу з Observer Research Foundation для онлайн-порталу Scroll.

«Економічна взаємозалежність у цьому сенсі обмежує можливості для скоординованих заходів, оскільки вони можуть призвести до значних комерційних витрат або спровокувати прямі економічні заходи у відповідь з боку Китаю».

Крім того, Індія залишається складною країною для ведення бізнесу.

Податкова невизначеність, бюрократична тяганина, затримки з отриманням земельних та екологічних дозволів – все це давно задокументовані проблеми для іноземних інвесторів, включаючи японських.

Колишній міністр Японії нещодавно публічно звинуватив уряд у Делі у затримках проекту швидкісного поїзда, заявивши, що Індія продовжує «просувати власні інтереси» та «нехтувати обіцянками» – критику, яку уряд Індії негайно відкинув.

Китайські державні ЗМІ швидко помітили ці «розбіжності», використовуючи інцидент як приклад, щоб підкреслити прогалини у здатності Індії забезпечувати виконання контрактів.

Це підкреслює, чому, навіть укладаючи низку важливих економічних та оборонних угод, Делі потрібно буде подвоїти зусилля, щоб не погіршити інвестиційний імпульс Японії, особливо враховуючи зростаючі труднощі із залученням сталого іноземного капіталу з інших країн.

Слідкуйте за новинами BBC News India в Instagram, YouTube, X та Facebook.