На промисловому майданчику в східному Таїланді Тітіпас Чоддаечачайнун перебирає купи металобрухту, друкованих плат і старих комп’ютерних клавіатур у схожому на печеру складі біля жвавої дороги.

Подібно до криміналістів, вона та її команда інспекторів з міністерства промисловості Таїланду беруть зразки відходів і ретельно складають їх у пакети для аналізу.

«Багато з них явно є електронними відходами, і компанія, яка володіє цим сайтом, не має ліцензії на їх переробку», — підсумовує вона. «Ця проблема зростає в Таїланді».

Чоддаечачайнун очолює цільову групу міністерства, яка намагається впоратися з проблемою електронних відходів у Таїланді.

Щотижня вона зі своєю командою вирушає на рейд на ці неліцензовані заводи, які з’явилися останніми роками, переважно в сільській місцевості, поза полем зору влади.

Але, незважаючи на їхні зусилля, проблема продовжує зростати.

У минулому Китай був основним одержувачем електронних відходів. Тонни його розвозили по всьому світу, в основному із західних країн, щоб скинути туди й дешево переробити.

Але в 2018 році Пекін заборонив імпорт. Це змусило вантажовідправників шукати в іншому місці, і багато з них висадилися в Таїланді та інших країнах Південно-Східної Азії.

Таїланд запровадив власну заборону на імпорт у 2020 році, але це не вирішило проблему. За даними екологічної організації Earth Thailand, обсяг електронного сміття, що потрапляє в країну, зріс у двадцять разів за останнє десятиліття: з приблизно 3000 тонн на рік до китайської заборони до 60 000 зараз.

Значна частина цього надходить із США та Європейського Союзу, де споживачі відносно часто оновлюють свої мобільні телефони та комп’ютери, і де на душу населення використовується електричне обладнання, як-от холодильники та пральні машини.

Незважаючи на те, що в більшості західних країн діють закони, які запобігають викиданню електронних відходів в інші країни, є способи їх обійти. Деякі відходи, наприклад, навмисно неправильно позначаються як «вживані електронні товари для перепродажу», щоб потім їх розбити, переробити та переплавити, коли вони потраплять до місця призначення.

Виплавка — це брудна справа, через яку в навколишнє середовище викидаються ртуть, свинець і токсичні пари. Але це також прибутково, виробляючи мідь, золото та інші цінні метали та мінерали на мільйони доларів.

«Таїланд нічого не отримує від цих компаній», — сказав ВВС у Бангкоку міністр промисловості Таїланду Аканат Промфан.

«Немає жодної цінності для економіки, це руйнує навколишнє середовище, створює загрози та ставить під загрозу засоби до існування людей. Ось чому я сформував спеціальну оперативну групу для повного придушення цих підприємств».

Він каже, що неліцензовані заводи з переробки сміття, багато з яких належать Китаю, створили «свого роду сміттєвий майданчик — міжнародне сміттєпереробне підприємство — у Таїланді».

Щойно електронні відходи прибувають до Таїланду й потрапляють на місця, їх подають у гігантські дробильні машини, які перетворюють їх на своєрідний гравій. Потім його плавлять, щоб отримати цінний метал.

Promphan каже, що більша частина цього металу потім експортується до Китаю.

Вплив цього бізнесу на навколишнє середовище може бути руйнівним.

На своїй невеликій ділянці землі у східному Таїланді 57-річний Сенг Вонгсена розповідає BBC, що забруднена вода, що витікає з плавильного заводу неподалік, зашкодила його врожаю маніоки. «Рослини цвітуть не так, як раніше», — каже він, скаржачись, що запах із заводу такий неприємний, що не дає йому спати вночі.

Місцеві екологи стверджують, що завод працює незаконно, і закликають місцеву владу закрити його.

Міжнародні екологи також проводять кампанії щодо цих питань.

«На Таїланді випало так багато, — каже Джим Пакетт, виконавчий директор Basel Action Network, неурядової організації, яка виступає проти перевезення токсичних відходів. «Якщо ви імпортуєте цей дуже брудний матеріал для переробки, ви збираєтеся забруднити свій ґрунт, своїх людей».

Боротьба Таїланду з електронними відходами є частиною набагато більшої глобальної проблеми.

За даними Організації Об’єднаних Націй, щороку у світі виробляється понад 60 мільйонів тонн електричного та електронного сміття – це вдвічі більше, ніж 15 років тому. Прогнозується, що до кінця десятиліття ця цифра зросте більш ніж на 30%.

ООН каже, що менше чверті його збирають і переробляють відповідально. І швидкість переробки не встигає за швидкістю, з якою ми її створюємо.

Деякі країни запровадили закони, які зобов’язують виробників електронних товарів, як-от Apple, Samsung, Dell і Hewlett Packard, посилити відповідальність за повернення гаджетів після закінчення їх терміну служби та відповідальну утилізацію.

Таїланд планує прийняти власний закон.

«Я сподіваюся, що це нове законодавство буде прийнято якнайшвидше, можливо, наприкінці цього року, можливо, на початку наступного», — каже Промфан. «Я повністю відданий тому, щоб вжити повних заходів проти цього незаконного бізнесу та повністю вигнати його».